КАЗАХСТАНСКИЕ ТЕХНОПАРКИ КАК ОСНОВА ФОРМИРОВАНИЯ ИННОВАЦИОННОЙ ЭКОНОМИКИ В РЕСПУБЛИКЕ Салтанат Кабдрахманова, Саркыт Кудайбергенов

Казахстанские технопарки как основа формирования инновационной

КАЗАХСТАНСКИЕ ТЕХНОПАРКИ КАК ОСНОВА ФОРМИРОВАНИЯ ИННОВАЦИОННОЙ ЭКОНОМИКИ В РЕСПУБЛИКЕ Салтанат Кабдрахманова, Саркыт Кудайбергенов

Известно, что переход на инновационный путь развития основывается на высоком уровне образования и науки. Поэтому одной из главных задач любого государства является развитие науки и создание благоприятных условий для укрепления интеллектуального потенциала общества.

Прошли те времена, когда основным фактором развития экономики было использование земли и капитала.

В современном мире уровень конкурентоспособности страны зависит от того, насколько успешно она справится с задачей построения инновационной экономики, в которой созданы все необходимые условия, структуры и механизмы, способствующие появлению новых знаний, их распространению, капитализации и эффективному использованию.

В индустриально развитых странах, в т. ч. в США, Западной Европе и в Японии наука и образование превратились в часть рыночного механизма в системе конкуренции высоких технологий, т. е. в эндогенный фактор экономики. Ценность науки и образования во многом уже определяются степенью производства экономической выгоды.

В развитых странах, как показывает мировой опыт, для развития инновационной экономики, основанной на знаниях, требуется закономерное усиление более тесной связи науки, образования и производственного процесса.

Это привело к созданию в 1990-х гг. в ряде европейских государств Национальных систем инноваций (National Systems of Innovation) [1].

Особую поддержку получили различные виды научных и научно-технических комплексов: технопарки, инновационные фирмы и т. п.

Казахстан, как и все постсоветские страны, обладая мощным научным потенциалом, не смог встроиться в структуру рынка для получения прибыли. Потому одной из приоритетных задач развития республики в целом стало создание новой модели управления наукой с учетом мирового опыта.

Первые позитивные сдвиги в создании новой модели науки и интеграции науки и образования наметились с выходом Указа Президента РК от 11 марта 1996 г.

№ 2895 «О мерах по совершенствованию системы государственного управления наукой», постановления Правительства РК от 14 февраля 2000 г. № 236 «О некоторых мерах по интеграции образования и науки в Республике Казахстан».

Было начато формирование новых подходов к развитию науки и научно-технической политики страны [2-6].

Законом РК от 9 июля 2001 г.

№ 225 – II ЗРК «О науке» в целях интеграции науки и образования в высших учебных заведениях было разрешено создавать научно-исследовательские институты, проблемные научно-исследовательские лаборатории, другие научные подразделения, а в составе научных организаций – кафедры высших учебных заведений – в порядке, установленном законодательством Республики Казахстан.

Государственной программой развития образования и науки в Республике Казахстан на 2005-2010 гг.

были определены основные направления дальнейшего развития интеграции образования и науки, предусматривающие: концентрацию ресурсов на приоритетных научных направлениях; создание учебно-научных организаций, научных лабораторий в вузах и филиалов кафедр вузов в научных организациях, технопарков; совместное проведение научных исследований вузами и научными организациями, являющимися администраторами научных программ. Была сформирована принципиально новая для Казахстана форма организации исследований – национальные научные центры (Национальный ядерный центр, Национальный центр биотехнологии, Национальный центр комплексной переработки минерального сырья, Национальный центр радиоэлектроники и связи), которые эффективно работают до настоящего времени. Однако сокращение объемов финансирования науки из государственного бюджета из-за экономического кризиса в конце ХХ в. привели к резкому сокращению объемов НИОКР. Также продолжали действовать факторы невостребованности результатов научных исследований и разработок.

Принципиальными прорывами в развитии науки стала идея Президента страны о создании Национальной инновационной системы и разработка стратегии индустриально-инновационного развития Республики Казахстан до 2015 года.

Казахстан должен был в кратчайшие сроки разработать модель перехода от сырьевой экономики к сервисно-технологической, где увеличиваются факторы востребованности науки экономикой и реального вклада ученых в развитие республики.

Однако технологическая инфраструктура, которая должна была эффективно превращать научные результаты в реальные продукты и технологии, формировалась небольшими темпами.

Для увеличения заинтересованности бизнес-среды отечественными научными продуктами было создано три научно-технологического холдинга АО: «Национальный информационный холдинг «Арна Медиа», «Национальный научно-технологический холдинг «Парасат» и «Национальный инфокоммуникационный холдинг «Зерде».

Учитывая опыт зарубежных стран по развитию территориальных научно-производственных систем для поддержки интенсивности инновационного процесса в республике один за другим открываются новые технологические парки.

Они были призваны решить несколько задач в формировании конкурентоспособного перерабатывающего сектора экономики – укрепление связи науки с производством, внедрение современных технологий, повышение производительности труда в промышленности и, как следствие, производство высокотехнологичной и конкурентоспособной продукции. Научные парки, инновационные технологические центры, технопарки, инкубаторы нововведений и т. д., ориентированные на ускоренное воплощение результатов научных исследований в новую технику, технологии, материалы в зарубежных странах стали важным фактором усиления отдачи науки, интеграции ее основных звеньев с производством [7-10].

Технопарки в Казахстане стали создаваться в начале 2000 года. В настоящее время в республике действуют как национальные, так и региональные технопарки, которые должны были стать основой развития субъектов инновационной деятельности.

Отличительная особенность национальных технопарков – наличие отраслевой направленности режима свободной экономической зоны (СЭЗ) с льготным налогообложением (Парк информационных технологий (ПИТ) п. Алатау) [11].

Они ориентированы на создание в Казахстане новых отраслей, которые должны способствовать обеспечению будущей конкурентоспособности казахстанской экономики. Для определения, раскрытия и развития инновационного потенциала регионов Казахстана действуют региональные технопарки.

Работа технологических парков в Казахстане осуществляется по европейской модели, для которой характерно наличие здания, предназначенного для размещения в нем десятков малых фирм (это способствует формированию большого числа новых малых и средних инновационных предприятий, пользующихся всеми преимуществами системы коллективных услуг), система обслуживания, состоящая из сложного и простого сервиса, набираемого из фирм, которые образуют необходимый для сложившегося состава инновационных предприятий сектор обслуживания [12]. Каждый технопарк имеет свою специализацию. В то же время, все возводимые объекты объединены общим набором услуг, оказываемым резидентам, общей инвестиционно-банковской и юридической инфраструктурой.

Основным учредителем технопарков в Казахстане является АО «Центр инжиниринга и трансферта технологий». В некоторых технологических парках наблюдается смешанная структура собственности, т. е. общественный и частный секторы совместно участвуют в организации научно-технологических парков.

Анализ специализации казахстанских технопарков показывает, что в основном охвачены такие сферы деятельности, как горно-металлургическая, сельское хозяйство, нефтегазовая, нефтехимия, машиностроение, приборостроение, природоохранные технологии, производство строительных материалов, химическая промышленность, переработка цветных металлов и т. д. Таким образом, наблюдается соответствие основным направлениям сырьевого сектора экономики республики, где технологические парки должны стать основой развития инновационной деятельности, формируя конкурентоспособный перерабатывающий сектор экономики.

30% технопарков республики расположены на территории высших учебных заведений.

Основной миссией этих технопарков является создание благоприятных условий для активного развертывания наукоемких производств, которые основываются на результатах научно-исследовательских и опытно-конструкторских работ ученых и молодых исследователей университета, внедрение научно-технических и технологических разработок в промышленность и коммерциализация конечных результатов НИОКР. В таких технопарках стратегия развития основана на использовании производственных мощностей, интеллектуального потенциала вуза. Технопарк выступает как база для реализации научно-производственных проектов университета, т. е. основной инновационный потенциал технопарка базируется на результатах научно-исследовательской деятельности вуза-учредителя. Во многих технопарках при университетах наблюдается более тесная связь с исследователями данного вуза, т. е. университет является не столько донором, сколько реципиентом технопарка. Нередко в выигрыше от этого оказывается университет. Наиболее удачным примером развития такого рода технопарка является деятельность РНТП «Алтай» (г. Усть-Каменогорск). Технопарк реализует модель «университет – технопарк», который способствует формированию инновационной экономики региона.

Другим ярким примером успешно развивающегося технопарка, где соблюдены все требования, предъявляемые к технологическим паркам, является деятельность Алматинского регионального технопарка, где размещены более 10 малых фирм, оказывающих широкий спектр услуг для реализации инновационных проектов, в том числе банковские, консалтинговые, юридические, консультационные и т. д. [12].

Половина отечественных технопарков включает в себя бизнес-инкубаторы, где основными клиентами выступают компании, занимающиеся производством (продукты питания, пошив одежды, производство мебели, ремесло и производство сувениров) и работающие в сфере услуг (в сфере обучения, консалтинга и строительно-ремонтных работ) [11]. Лишь 2% клиентов бизнес-инкубаторов в республике занимаются технологическим бизнесом, тогда как основная задача бизнес-инкубатора – «взрастить» высокотехнологичные компании с самых ранних этапов, с момента зарождения идеи [11].

Основным для ведущих технопарков в развитых странах является предоставление базовых услуг. Это уникальные для технологических парков услуги, касающиеся обслуживания производства с высоким уровнем добавленной стоимости.

К указанным услугам относятся: управленческая поддержка, обучение, доступ к венчурному капиталу или фондам семенного капитала, консультирование по вопросам интеллектуальной собственности, предоставление лабораторного оборудования, помощь в перемещении фирмы, собственные фонды венчурного и семенного капитала [11].

Услуги, предлагаемые казахстанскими технопарками, отличаются тем, что они в основном занимаются предоставлением в аренду производственных и административных площадей, организацией проката технологического оборудования, предоставлением общих коммунальных и коммуникационных услуг. Это позволяет отнести отечественные технопарки к «экономически управляемым» (по В.

В. Туарменскому), которые характеризуются высоким уровнем государственного финансирования, соответственно, низким уровнем предпринимательской культуры, малым количеством наукоёмких фирм, слаборазвитой или отсутствующей вовсе инфраструктурой поддержки малого бизнеса.

В то же время, анализ особенностей возникновения, развития и функционирования технопарковых структур в ряде европейских стран, США и Японии позволило сделать вывод о том, что успешная работа наблюдалась в технопарках, возникших «естественным» образом, т. е.

при стечении благоприятных условий, благодаря инициативе отдельных личностей или частных организаций [13]. «Естественные технопарки» характеризуются высокой культурой предпринимательства, наличием мощной научно-исследовательской и технологической базы, слабым участием государственного сектора, высокой долей частных инвестиций, хорошей инфраструктурой поддержки малого бизнеса [13].

Таким образом, для перевода экономики на инновационный путь развития в Казахстане созданы все условия. Имеется инновационная инфраструктура, куда входят и технологические парки, которые характеризуются как коммунальные предприятия при местных органах государственного управления.

Пока казахстанская модель технопарков слабо обеспечивает все стадии инновационного процесса по сравнению с зарубежными аналогами – в силу другого уровня развития науки, материально-технической базы и различий законодательств.

Эта проблема решается изучением становления и развития инновационных инфраструктур развитых стран и созданием новой казахстанской модели технологических парков и бизнес-инкубаторов инновационных направлений, нацеленных на внедрение научно-технических и технологических разработок в промышленность с высокой долей частных инвестиций.

Литература 1.

Nelson R. (ed.). National Innovation Systems. A Comparative Analysis. – New York / Oxford, 1993. 2.

Краткая хроника развития науки Казахстана за годы Независимости // Элемент. – 2011 – № 6. По материалам АО «Национальный центр научно-технической информации». 3.

Новое десятилетие – новый экономический подъем – новые возможности Казахстана // Послание Президента Республики Казахстан

Н. А. Назарбаева народу Казахстана. 29 января 2010 г. 4.

Стратегия вхождения Казахстана в число 50 наиболее конкурентоспособных стран мира // Послание Президента Республики Казахстан

Н. А. Назарбаева народу Казахстана. Март 2006 г. 5.

Казахстан на пороге рывка вперед в своем развитии // Послание Президента Республики Казахстан Н. А. Назарбаева народу Казахстана. 29 января 2010 г. 6.

Жумагулов Б. Т. О базовых задачах развития науки в Казахском национальном университете // http: kaznu/3/news/one/803/ 7.

Александровская O.A. Формирование и особенности сети научных учреждений США. – М.: Наука, 1979. – 207 с. 8.

Алексеев О.В. Научные парки в университетах Великобритании // Современная высшая школа. – 1989. – № 4. 9.

Амарал А. Университет и технологический трансфер //Alma mater. –

1994. – № 3. 10.

Андрианов В.Д. Специальные экономические зоны в мировой экономике // ЭКО. – 1997. – № 3. 11.

Казахстанские технопарки: состояние и перспективы // Элемент. –

2011. – № 12. 12.

О развитии технологических парков РК [Электронный ресурс]. – URL: // kazakhemb.org.il.kz. 13.

Туарменский В.В. Технополисы и технопарки в структуре современного образования. Автореферат канд. диссерт. – Рязань, 2003.

Источник: https://bookucheba.com/filosofiya-nauki-knigi/kazahstanskie-tehnoparki-kak-osnova-30410.html

казахстанська ТЕХНОПАРКИ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ В РЕСПУБЛІЦІ Салтанат Кабдрахманова, саркому Кудайбергенов

КАЗАХСТАНСКИЕ ТЕХНОПАРКИ КАК ОСНОВА ФОРМИРОВАНИЯ ИННОВАЦИОННОЙ ЭКОНОМИКИ В РЕСПУБЛИКЕ Салтанат Кабдрахманова, Саркыт Кудайбергенов

Відомо, що перехід на інноваційний шлях розвитку грунтується на високому рівні освіти і науки. Тому одним з головних завдань будь-якої держави є розвиток науки та створення сприятливих умов для зміцнення інтелектуального потенціалу суспільства.

Пройшли ті часи, коли основним чинником розвитку економіки було використання землі і капіталу.

У сучасному світі рівень конкурентоспроможності країни залежить від того, наскільки успішно вона впорається із завданням побудови інноваційної економіки, в якій створені всі необхідні умови, структури і механізми, що сприяють появі нових знань, їх поширенню, капіталізації та ефективному використанню.

В індустріально розвинених країнах, в т. ч. в США, Західній Європі і в Японії наука та освіта перетворилися на частину ринкового механізму в системі конкуренції високих технологій, тобто в ендогенний фактор економіки. Цінність науки і освіти багато в чому вже визначаються ступенем виробництва економічної вигоди.

У розвинених країнах, як показує світовий досвід, для розвитку інноваційної економіки, заснованої на знаннях, потрібно закономірне посилення більш тісного зв'язку науки, освіти та виробничого процесу.

Це призвело до створення в 1990-х рр.. в ряді європейських держав Національних систем інновацій (National Systems of Innovation) [1].

Особливу підтримку отримали різні види наукових і науково-технічних комплексів: технопарки, інноваційні фірми і т. п.

Казахстан, як і всі пострадянські країни, володіючи потужним науковим потенціалом, не зміг вбудуватися в структуру ринку для отримання прибутку. Тому одним із пріоритетних завдань розвитку республіки в цілому стало створення нової моделі управління наукою з урахуванням світового досвіду.

Перші позитивні зрушення у створенні нової моделі науки та інтеграції науки і освіти намітилися з виходом Указу Президента РК від 11 березня 1996 р.

№ 2895 «Про заходи щодо вдосконалення системи державного управління наукою», постанови Уряду РК від 14 лютого 2000 р. № 236 «Про деякі заходи щодо інтеграції освіти і науки в Республіці Казахстан».

Було розпочато формування нових підходів до розвитку науки та науково-технічної політики країни [2-6].

Законом РК від 9 липня 2001 р. № 225 – II ЗРК «Про науку» в цілях інтеграції науки і освіти у вищих навчальних закладах було дозволено створювати науково-дослідні інститути, проблемні науково-дослідні лабораторії, інші наукові підрозділи, а в складі наукових організацій – кафедри вищих навчальних закладів – у порядку, встановленому законодавством Республіки Казахстан.

Державною програмою розвитку освіти і науки в Республіці Казахстан на 2005-2010 рр..

були визначені основні напрями подальшого розвитку інтеграції освіти і науки, що передбачають: концентрацію ресурсів на пріоритетних наукових напрямках; створення навчально-наукових організацій, наукових лабораторій у вузах і філій кафедр вузів у наукових організаціях, технопарків; спільне проведення наукових досліджень вузами і науковими організаціями, які є адміністраторами наукових програм. Була сформована принципово нова для Казахстану форма організації досліджень – національні наукові центри (Національний ядерний центр, Національний центр біотехнології, Національний центр комплексної переробки мінеральної сировини, Національний центр радіоелектроніки і зв'язку), які ефективно працюють до теперішнього часу. Однак скорочення обсягів фінансування науки з державного бюджету через економічну кризу наприкінці ХХ ст. привели до різкого скорочення обсягів НДДКР. Також продовжували діяти фактори незатребуваності результатів наукових досліджень і розробок.

Принциповими проривами у розвитку науки стала ідея Президента країни про створення Національної інноваційної системи та розробка стратегії індустріально-інноваційного розвитку Республіки Казахстан до 2015 року.

Казахстан повинен був в найкоротші терміни розробити модель переходу від сировинної економіки до сервісно-технологічної, де збільшуються фактори затребуваності науки економікою та реального внеску вчених у розвиток республіки.

Проте технологічна інфраструктура, яка повинна була ефективно перетворювати наукові результати в реальні продукти і технології, формувалася невеликими темпами.

Для збільшення зацікавленості бізнес-середовища вітчизняними науковими продуктами було створено три науково-технологічного холдингу АТ: «Національний інформаційний холдинг« Арна Медіа »,« Національний науково-технологічний холдинг «Парасат» і «Національний Інфокомунікаційний холдинг« Зерде ».

Враховуючи досвід зарубіжних країн з розвитку територіальних науково-виробничих систем для підтримки інтенсивності інноваційного процесу в республіці один за одним відкриваються нові технологічні парки.

Вони були покликані вирішити кілька завдань у формуванні конкурентоспроможного переробного сектора економіки – зміцнення зв'язку науки з виробництвом, впровадження сучасних технологій, підвищення продуктивності праці в промисловості і, як наслідок, виробництво високотехнологічної та конкурентоспроможної продукції. Наукові парки, інноваційні технологічні центри, технопарки, інкубатори нововведень і т. д., орієнтовані на прискорене втілення результатів наукових досліджень в нову техніку, технології, матеріали в зарубіжних країнах стали важливим чинником посилення віддачі науки, інтеграції її основних ланок з виробництвом [7 – 10].

Технопарки в Казахстані стали створюватися на початку 2000 року. В даний час у республіці діють як національні, так і регіональні технопарки, які повинні були стати основою розвитку суб'єктів інноваційної діяльності.

Відмітна особливість національних технопарків – наявність галузевої спрямованості режиму вільної економічної зони (ВЕЗ) з пільговим оподаткуванням (Парк інформаційних технологій (ПІТ) п. Алатау) [11].

Вони орієнтовані на створення в Казахстані нових галузей, які мають сприяти забезпеченню майбутньої конкурентоспроможності казахстанської економіки. Для визначення, розкриття і розвитку інноваційного потенціалу регіонів Казахстану діють регіональні технопарки.

Робота технологічних парків в Казахстані здійснюється за європейською моделлю, для якої характерна наявність будинку, призначеного для розміщення в ньому десятків малих фірм (це сприяє формуванню великого числа нових малих і середніх інноваційних підприємств, що користуються всіма перевагами системи колективних послуг), система обслуговування, що складається з складного і простого сервісу, що набирається з фірм, які утворюють необхідний для сформованого складу інноваційних підприємств сектор обслуговування [12]. Кожен технопарк має свою спеціалізацію. У той же час, всі споруджувані об'єкти об'єднані загальним набором послуг, що надаються резидентам, загальною інвестиційно-банківської та юридичної інфраструктурою.

Основним засновником технопарків в Казахстані є АТ «Центр інжинірингу і трансферту технологій». У деяких технологічних парках спостерігається змішана структура власності, тобто громадський і приватний сектори спільно беруть участь в організації науково-технологічних парків.

Аналіз спеціалізації казахстанських технопарків показує, що в основному охоплені такі сфери діяльності, як гірничо-металургійна, сільське господарство, нафтогазова, нафтохімія, машинобудування, приладобудування, природоохоронні технології, виробництво будівельних матеріалів, хімічна промисловість, переробка кольорових металів і т. д. Таким чином, спостерігається відповідність основним напрямам сировинного сектора економіки республіки, де технологічні парки мають стати основою розвитку інноваційної діяльності, формуючи конкурентоспроможний переробний сектор економіки.

30% технопарків республіки розташовані на території вищих навчальних закладів.

Основною місією цих технопарків є створення сприятливих умов для активного розгортання наукомістких виробництв, які грунтуються на результатах науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт вчених і молодих дослідників університету, впровадження науково-технічних і технологічних розробок у промисловість та комерціалізація кінцевих результатів НДДКР. У таких технопарках стратегія розвитку заснована на використанні виробничих потужностей, інтелектуального потенціалу вузу. Технопарк виступає як база для реалізації науково-виробничих проектів університету, тобто, основний інноваційний потенціал технопарку базується на результатах науково-дослідної діяльності ВНЗ-засновника. У багатьох технопарках при університетах спостерігається більш тісний зв'язок з дослідниками даного вузу, тобто університет є не стільки донором, скільки реципієнтом технопарку. Нерідко у виграші від цього виявляється університет. Найбільш вдалим прикладом розвитку такого роду технопарку є діяльність РНТП «Алтай» (м. Усть-Каменогорськ). Технопарк реалізує модель «університет – технопарк», який сприяє формуванню інноваційної економіки регіону.

Іншим яскравим прикладом успішно розвивається технопарку, де дотримані всі вимоги, пропоновані до технологічним паркам, є діяльність Алматинского регіонального технопарку, де розміщено більше 10 малих фірм, що надають широкий спектр послуг для реалізації інноваційних проектів, у тому числі банківські, консалтингові, юридичні, консультаційні та т. д. [12].

Половина вітчизняних технопарків включає в себе бізнес-інкубатори, де основними клієнтами виступають компанії, які займаються виробництвом (продукти харчування, пошиття одягу, виробництво меблів, ремесло і виробництво сувенірів) і працюють у сфері послуг (у сфері навчання, консалтингу і будівельно-ремонтних робіт) [11]. Лише 2% клієнтів бізнес-інкубаторів в республіці займаються технологічним бізнесом, тоді як основне завдання бізнес-інкубатора – «зростити» високотехнологічні компанії з самих ранніх етапів, з моменту зародження ідеї [11].

Основним для провідних технопарків в розвинених країнах є надання базових послуг. Це унікальні для технологічних парків послуги, що стосуються обслуговування виробництва з високим рівнем доданої вартості.

До зазначених послуг відносяться: управлінська підтримка, навчання, доступ до венчурного капіталу або фондам насіннєвого капіталу, консультування з питань інтелектуальної власності, надання лабораторного обладнання, допомога у переміщенні фірми, власні фонди венчурного та насіннєвого капіталу [11].

Послуги, пропоновані казахстанськими технопарками, відрізняються тим, що вони в основному займаються наданням в оренду виробничих і адміністративних площ, організацією прокату технологічного обладнання, наданням загальних комунальних і комунікаційних послуг. Це дозволяє віднести вітчизняні технопарки до «економічно керованим» (за В.В.

Туарменскому), які характеризуються високим рівнем державного фінансування, відповідно, низьким рівнем підприємницької культури, малою кількістю наукомістких фірм, слаборозвиненою або відсутньою зовсім інфраструктурою підтримки малого бізнесу.

Водночас, аналіз особливостей виникнення, розвитку і функціонування технопаркових структур в ряді європейських країн, США та Японії дозволило зробити висновок про те, що успішна робота спостерігалася в технопарках, що виникли «природним» чином, тобто при збігу сприятливих умов, завдяки ініціативі окремих особистостей або приватних організацій [13]. «Природні технопарки» характеризуються високою культурою підприємництва, наявністю потужної науково-дослідної та технологічної бази, слабким участю державного сектора, високою часткою приватних інвестицій, гарною інфраструктурою підтримки малого бізнесу [13].

Таким чином, для переведення економіки на інноваційний шлях розвитку в Казахстані створені всі умови. Мається інноваційна інфраструктура, куди входять і технологічні парки, які характеризуються як комунальні підприємства при місцевих органах державного управління.

Поки казахстанська модель технопарків слабо забезпечує всі стадії інноваційного процесу у порівнянні з зарубіжними аналогами – в силу іншого рівня розвитку науки, матеріально-технічної бази і відмінностей законодавств.

Ця проблема вирішується вивченням становлення і розвитку інноваційних інфраструктур розвинених країн і створенням нової казахстанської моделі технологічних парків та бізнес-інкубаторів інноваційних напрямів, націлених на впровадження науково-технічних і технологічних розробок у промисловість з високою часткою приватних інвестицій.

 Література 1.

 Nelson R. (Ed.). National Innovation Systems. A Comparative Analysis. – New York / Oxford, 1993. 2.

 Коротка хроніка розвитку науки Казахстану за роки незалежності / / Елемент. – 2011 – № 6. За матеріалами АТ «Національний центр науково-технічної інформації». 3.

 Нове десятиліття – новий економічний підйом – нові можливості Казахстану / / Послання Президента Республіки Казахстан

 Н. А. Назарбаєва народу Казахстану. 29 січня 2010 4.

 Стратегія входження Казахстану в число 50 найбільш конкурентоспроможних країн світу / / Послання Президента Республіки Казахстан

 Н. А. Назарбаєва народу Казахстану. Березні 2006 5.

 Казахстан на порозі ривка вперед у своєму розвитку / / Послання Президента Республіки Казахстан Н. А. Назарбаєва народу Казахстану. 29 січня 2010 6.

 Жумагулов Б. Т. Про базові завданнях розвитку науки в Казахському національному університеті / / http:kaznu/3/news/one/803/ 7.

 Александровська O.A. Формування та особливості мережі наукових установ США. – М.: Наука, 1979. – 207 с. 8.

 Алексєєв О.В. Наукові парки в університетах Великобританії / / Сучасна вища школа. – 1989. – № 4. 9.

 Амарал А. Університет і технологічний трансфер / / Alma mater. –

 1994. – № 3. 10.

 Андріанов В.Д. Спеціальні економічні зони у світовій економіці / / ЕКО. – 1997. – № 3. 11.

 Казахстанські технопарки: стан і перспективи / / Елемент. –

 2011. – № 12. 12.

 Про розвиток технологічних парків РК [Електронний ресурс]. – URL: / / kazakhemb.org.il.kz. 13.

 Туарменскій В.В. Технополіси і технопарки в структурі сучасної освіти. Автореферат канд. діссерт. – Рязань, 2003. 

Источник: http://weblib.pp.ua/kazahstanskie-tehnoparki-kak-osnova-30410.html

Book for ucheba
Добавить комментарий